Брайан Грін народився в Джексонвілі, штат Флорида. Захищав кольори клубів: «Олімпія» (Словенія), «Анталія» (Туреччина), «Сумихімпром» (Україна). В даний час виступає за МБК «Миколаїв», маючи річний контракт із командою, від гри та життя в якій отримує лише задоволення й радість. За словами американського легіонера «корабелів», почувається він у Миколаєві чудово, в захваті від тренера, президента, залу, тренажерки.

Брайан Грін відмінно вписався до складу команди – для цього йому практично не знадобилося часу на адаптацію. Від гри до гри Брайан лише демонстрував свій універсалізм на майданчику: й «асист» віддасть, і в боротьбі за підбирання він найбільш затятий під щитом, і з найтяжчих проходів реалізує атаку, і легко покладе зверху, і влучить із-за дуги, а що найголовніше – підбадьорить партнерів, налаштує на потрібний лад, загалом, ентузіаст з великої літери! До вашої уваги інтерв’ю прес-служби МБК «Миколаїв» із американським захисником.

«Я, відтоді як прибув у розташування клубу, отримую лише хороше ставлення до себе. Кожен допомагає мені, розуміє мене. Вони просто дозволяють мені грати. Я просто щасливий тут. Місто хороше, вболівальники приголомшливі («man, the fans are amazing, I love them»)», – розпочинає розмову Брайан.

Валентин Берестнєв казав, що був дуже здивований, коли ти погодився прийняти пропозицію та стати гравцем «Миколаєва», про що ти в той момент подумав?

Не думаю, що йому варто було сильно дивуватися. Я тобі вже казав, що клуб добротний. Особисто я, як і всі, багато чув про «Миколаїв» (Брайан вимовив назву клубу українською з американським акцентом – Прим. Авт.) тут, в Україні. Раніше я грав у «Сумах» разом із «пойнтгардом» Артемом Буцьким, і коли дізнався, що він виступає в миколаївській команді в цьому сезоні, сказав собі, що треба туди їхати. Артем – хороша людина. Та й до того ж, у Сумах не було того розуміння гри, «коучингу», яке я зараз відчуваю в Миколаєві. З цією командою мені комфортно виступати в Лізі і в цілому в цій країні. Україна мене тепло прийняла і на даний момент добре приймає.

Коли ти приєднався до складу МБК, клуб до цього мав п'ять поразок поспіль. А незабаром оформив шість перемог поспіль і зараз має в активі серію 7:1. Можна констатувати, що з твоїм приходом гра змінилася?! Що скажеш про це?

Гравці кажуть, що я приніс удачу. Я скажу тобі так, що іноді один елемент пазлу може покращити загальну картину. Моя основна мета полягала в тому, щоб приїхати та допомогти змінитися команді, а зараз полягає в тому, щоб продовжувати допомагати, незважаючи ні на що. Все зараз іде найкращим чином, сподіваюся, ми й надалі будемо здобувати перемоги.

Що сталося у грі з «Говерлою»? Таку відмінну серію перервали, але в наступному турі поїхали до Южного й виграли там! Чи не важко було сконцентруватися на матчі з «Хіміком»?

Ти знаєш, «Говерла» сама нас змусила. Ми, як завжди, дотримувалися захисної установки, в четвертій чверті дозволили їм виграти багато підбирань на своєму щиті, вони виконали багато перехоплень... не пощастило до того ж. Вони, завдяки енергійним діям, переграли нас. А перед матчем із Южним не складно було відновитися та підійти до гри з настроєм. Ми усвідомлюємо, що не зможемо вигравати постійно і в кожному матчі. І, природно, як можна владнати справи після поразки, – лише повернутися та перемогти, кожен у команді це розумів.

Не беручи до уваги баскетбол, чим любиш відволіктися?

Я люблю музику, люблю робити, створювати її. Можу трішки співати, подобається читати реп.

Які особливі моменти траплялись у твоєму житті, про які ніколи не забудеш?


Знаєш, напевно, коли пішов з життя мій батько. Я був молодий тоді й усвідомлював, що повинен узяти відповідальність за свою сім'ю на себе… І до сьогоднішнього дня я тримаю це все в голові та використовую, як мотивацію, кожного разу, коли граю в баскетбол.

Як сам можеш охарактеризувати себе як гравця? Я, спостерігаючи за тобою, сказав би, що в матчі ти немов воїн.

Так, дехто теж так каже, що я граю немов воїн. Я просто намагаюся повністю віддаватися на паркеті. Що б та коли б не відбулося, я хочу бути впевненим у тому, що йдучи з майданчика, подивившись на своє відображення в дзеркалі, я можу сказати собі, що грав до останнього, бився до кінця.

Перед домашніми іграми ти завжди йдеш у тренажерку у великих навушниках, це ти так концентруєшся перед грою? Що слухаєш у цей момент?

Так, саме концентруюся. А слухаю я свою музику, яку сам роблю.

Крім своєї, творчості яких виконавців віддаєш перевагу?


Знаєш такого – Lil Wayne, Young Jeezy?

Чув. :) Якщо порівнювати тебе та Джастіна Лава, то ти – такий емоційний у грі, а Джей все ніби в собі тримає, хоча він сказав, що виражає емоції, але робить це по-іншому. Що скажеш?

Ха-ха (посміхається). Джастін – просто така людина, він краще покаже щось на паркеті, ніж скаже про це. Він багато розмовляє зі мною, допомагає сфокусуватися. Не говорить багато чи занадто там жартує, кричить – ні, він може сказати кілька слів, і вони будуть, як ніколи, доречними. Він – відмінний гравець.

Знайшов уже місце в місті, де можеш добре провести час? Лав любить поїсти в «Гранді Помодорі», а ти?


О, і я також. Але не тільки там, ще люблю поїсти в «Стейкхаусі». Розумієш, ми ж американці. Також частенько буваю в центрі – в «МакДональдс».

Чудово, ну й наостанок, чи реально «Миколаєву» виграти Суперлігу?


Ми в змозі це зробити. Все можливо, абсолютно все. Якщо ми будемо продовжувати слухати тренера, триматися нарівні разом, дотримуватися командної єдності, все може статися.

Добре, BG. Поспілкуємося ще під час сезону, удачі тобі, побачимося.

Так, звісно. Дякую. До зустрічі.

Денис Райлян

superleague.com.ua