Молодіжна чоловіча збірна України (U20) завершує останні приготування до Чемпіонату Європи, який розпочнеться 16 липня у Греції. Серед тих, кого запросив Володимир Полях, – гравець МБК «Миколаїв» Владислав Тонченко. Минулого року молодий захисник був навіть викликаний до національної збірної й отримав схвальні відгуки від Валентина Мельничука. Однак потім через цілий ряд причин Владислав «загубився» в миколаївському дублі й лише під кінець сезону почав виходити на попередній рівень, демонструючи від матчу до матчу впевненішу гру. В інтерв'ю баскетболіст «Миколаєва» та молодіжної збірної ділиться враженнями від сезону, що минув, а також розмірковує про шанси команди на Чемпіонаті Європи.
 
 
Як би ти оцінив сезон, враховуючи, що після твоїх виступів за збірну в минулому відбірному турнірі, Валентин Мельничук дуже схвально відгукувався про тебе, і всі очікували, що в тебе з’явиться достатньо ігрового часу у складі команди. Але потім тебе перевели в дубль. З чим це було пов’язано?
 
Після збірної мені було важко призвичаїтися до підготовки команди. Я повернувся розібраним, і тренер навіть казав, що я спіймав зірку, хоча, повірте, це не так. Важко сказати, заслужено я потрапив до збірної чи ні, але, напевно, трохи розслабився після того, як став її гравцем, заспокоївся. І лише наприкінці сезону поступово почав втягуватися в загальнокомандний ритм, а у плей-офф більш-менш почав грати.
 
Останні ігри сезону додали впевненості у власних силах?
 
Так, особливо, серії з «Пульсаром» і «Хіміком». Принаймні, того, чого я хотів досягти в плані відновлення, я досягнув, хоча міг зробити набагато більше.
 
Збірники, насамперед, гравці, котрі задіяні в молодіжній збірній, а потім будуть тренуватися з національною командою, практично не мають літнього відпочинку. Тебе особисто це не зупинить, якщо отримаєш виклик від Валентина Мельничука?
 
Ні, особисто я завжди оцінював виклик до збірної як почесний обов’язок. Інша справа в тому, що ти повертаєшся зі збірної фізично неготовим до сезону, потім тебе переслідують травми… І лише поступово вдається втягнутися. Звісно, хотілося б знову потрапити до національної команди, але загадувати наперед не буду.
 
А як ти оцінюєш шанси молодіжної збірної, якій, схоже, цілком до снаги поборотися за найвищі місця на Чемпіонаті Європи?
 
Шанси завжди є. Єдине, що нам не вдалося провести достатньої кількості спарингів. А за однією командою Ізраїлю, з якою ми грали, не можна судити про майбутніх суперників на Євро, куди приїдуть набагато сильніші виконавці. Я переконаний, що буде нелегко, адже ми вже грали із цими хлопцями 1988 і 1989 років народження. Особливо сильні команди Сербії та Хорватії, та й у німців хороша збірна.
 
Як тобі здається, команда встигла зігратися?
 
На тренуваннях так, але, повторюся, бажано було б провести кілька спарингів, щоб відчути взаємодію з партнерами. Тому що тренування це одне, а спаринги із сильними закордонними суперниками – зовсім інше. Непросто об’єктивно оцінити, наскільки ми готові фізично й морально до Чемпіонату Європи. На тренуваннях всі готові, всі борються за м’яч, але, можливо, не всі працюють на загальнокомандну мету, дехто може переслідувати і власні інтереси.
 
А ти особисто не розцінюєш цей турнір, як можливість заявити про себе?
 
Якщо чесно, мене це не цікавить. Для мене набагато важливішим є командний результат. Мені здається, нам цілком до снаги зайняти місце вище восьмого, яке було в Латвії. Я – за командний баскетбол, головне, щоб грала та перемагала команда.
 
Олексій Наумов
http://sl.ukrbasket.net/news/3287.htm