Цього літа вся баскетбольна Україна з величезним інтересом спостерігала за драфтом НБА, адже у списках кандидатів фігурували одразу два українця – Сергій Гладир і В’ячеслав Кравцов. Захисник «Миколаєва» був обраний «Атлантою Хокс» у другому раунді драфту під номером 49, ставши шостим після Олександра Волкова, Віталія Потапенка, Сергія Ліщука, Олексія Печерова та Кирила Фесенка вітчизняним гравцем, якому це вдалося (щоправда, в цьому списку можна було б згадати й українця з російським громадянством Віктора Хряпу). Зараз Сергій перебуває дома, в Миколаєві, готуючись до чергової поїздки до Сполучених Штатів, тож ми не могли не скористатися нагодою й не взяти у нього телефонне інтерв'ю, в якому він розповів про те, як проходив драфт, а також поділився своїми планами на майбутнє.
 

Сергію, вітаю з обранням на драфті! Наскільки мені відомо, спершу ти хотів заявитися просто для того, щоб тебе помітили, а потім, перед дедлайном, мав намір зняти свою кандидатуру. Що змінило твої плани?
 

Плани змінилися, коли я поїхав у табір і побачив, що можливість потрапити туди вже в цьому році цілком реальна. Крім того, одна команда гарантувала мені стовідсотковий вибір на драфті.
Це була Атланта?
 
Так, Атланта.
 

Тобто вони націлилися конкретно на тебе, а твоєму агенту вдалося про все домовитися?

Я б не сказав, що агент відіграв у цьому таку визначальну роль, хоча... Скажімо так, Атланта помітила мене, слідкувала за мною і була готова мене підписати.
 

Просто, наскільки я знаю, всі переговори веде агент, і саме він допомагає прийняти важливе рішення в той день, коли треба знятися з драфту чи, навпаки, залишитися…
 

З приводу цього я справді радився з агентом, але й «Атланта» помітила мене досить давно, з тих пір, як вони дізналися, що я виставив свою кандидатуру на драфт.
 

Представники клубу приїжджали в Італію слідкувати за тобою?
 

Так, там був їх представник.
 
Інші команди НБА цікавилися твоєю персоною?
 

Маямі, Міннесота, Вашингтон виявляли певний інтерес, але, мабуть, не такий значний, як Атланта.
 

Ти так спокійно перераховуєш команди НБА. Небагатьом українцям вдається привернути до себе їхню увагу. Вже призвичаївся до думки, що в тебе починається новий етап кар’єри?
 

Я вірю, що в житті можна всього досягти. Головне, докладати зусиль, а не сидіти склавши руки й чекати.
 

Пам’ятаєш день драфту, свої переживання, думки? Вдалося заснути напередодні?
 

Заснути зміг, але, звісно, дуже хвилювався. Постійно переслідувала думка: «А раптом не оберуть?». Адже нагода виставити свою кандидатуру на драфт є лише одна. Якщо тебе не обирають, більше ти її просто не отримаєш.
 

Як поставився до того, що тебе обрали у другому раунді?
 

Звичайно, мені, як і будь-якому баскетболісту, хотілося бути обраним у першому раунді, але я реально дивлюся на речі. Зазвичай, якщо гравця обирають у другому раунді, то відправляють на рік-два у Європу, щоб набирався досвіду, міцнів. У цьому особисто для мене великий плюс.
 

Під час драфту вдалося поспілкуватися з відомими людьми?
 

Ти маєш на увазі відомих тренерів і гравців?
 

Так. Приміром, коли обирали Печерова, то підтримати його приїхав Ламарр Грір.
 

Ні, нікого не було.
 

А з конкурентами, якщо їх можна так назвати, вдалося налагодити дружні стосунки?
 

З тими, хто брав участь у workout-ах, ми спілкувалися, але до того, щоб обмінятися телефонами чи електронними адресами, не дійшло.
 
Чим зараз займаєшся?
 

Мене відправили до середини липня додому, в Миколаїв, куди я повернувся 5 числа.
 

До цього весь час після драфту перебував у Далласі?
 

Так. З іншими гравцями, котрі підписали контракт з моїм агентом, а це вісім чоловік, ми підтримували фізичну форму, тренувалися разом.
 

З представниками Атланти після того, як тебе обрали, спілкувався?
 

Одразу після вибору мені зателефонував головний менеджер. Він сказав, що у клубі дуже раді тому, що мене обрали, дав пораду більше працювати над веденням і пообіцяв, що Атланта буде за мною слідкувати.
 

Якщо мова йде про контракт з європейською командою, то хто має тебе працевлаштовувати – Атланта, твій агент чи ти сам?
 

Поки що про контракт з Атлантою я нічого не чув. До Сполучених Штатів я поїду в середині липня, там буде workout, після якого мені, можливо, запропонують підписати контракт. Якщо не запропонують, то працевлаштуванням у Європі буде займатися мій агент.
 

Права на тебе в НБА належать Атланті, а, крім того, в тебе діючий контракт із Миколаєвом. Але, наскільки мені відомо, тебе готові відпустити як в НБА, так і в Європу?
 

Так, головне, щоб клуб отримав за мене гідну компенсацію.
 

У Європі є команди, в яких ти хотів би грати? Чи, можливо, агент уже підшукав для тебе якісь варіанти?
 

Маю запрошення від словенської Олімпії, французького Тулона, кілька пропозицій від іспанських клубів…
 
А ти особисто до якого варіанту більше схиляєшся?
 

До іспанського. По-перше, в Іспанії дуже сильний чемпіонат, по-друге, серед інших європейських чемпіонатів він, як на мене, найбільш близький до НБА. Та й список гравців, котрі з Іспанії потрапили до Америки, солідний.
 

Ти готовий, будучи лідером команди протягом останніх двох сезонів, до того, що в новому колективі тобі доведеться все починати з нуля. Можливо, навіть не матимеш гарантованого місця у стартовій п’ятірці.
 

Морально готовий.
 

Іноді гравці сидять «на банці», не розуміючи, чому вони не грають, і ламаються психологічно. Як гадаєш, що робити, щоб не допустити цього, а грати далі та прогресувати?
 

Для того, щоб грати у стартовій п’ятірці, треба працювати на тренуваннях, доводити тренеру, що ти готовий грати 30-35 хвилин, приносити результат.
 

Якщо матимеш пропозиції від кількох команд, зможеш вимагати гарантованої мінімальної кількості хвилин на майданчику?
 

Можливо, це й справді можна буде прописати в контракті. Все залежатиме від конкретного клубу. Але, знаєш, хотілося б перейти в ту команду, яка буде давати мені максимум часу.
 

Звісно, але не завжди так виходить. У того ж Печерова є контракт з Вашингтоном, команда в ньому нібито зацікавлена, але він не грає. Та ж ситуація з Фесенко. Напевно, неприємно й боляче, коли тебе підписують, а не використовують.
 

Звісно, неприємно. Ти їдеш у НБА і думаєш, що будеш грати в найкращій лізі світу, а насправді тебе садять глибоко «на банку», звідки ти спостерігаєш, як грають інші. Я б не хотів опинитися в подібній ситуації.
 
Зі Славою Кравцовим перед драфтом спілкувався?
 

Не вдалося, у мене не було доступу до інтернету. Шкода, що його не обрали. Але він вчинив правильно, що не знявся з драфту, адже, здається, у наступному році через вік уже б не зміг виставити свою кандидатуру.
 
Можна очікувати на твою появу у збірній влітку?
 

Мені б хотілося потрапити до збірної, як і минулого року. Тоді мені дуже сподобалося. Але не буду приховувати, що спочатку хотілося б влаштувати свою долю, знайти хороший контракт. Якщо все вийде так, як я планую, обов’язково приїду.

А якщо клуб, який підпише з тобою контракт, поставить умову, за якою ти змушений будеш або грати в літній лізі, або готуватися до сезону, і не відпустить до збірної. Будеш обговорювати цей момент перед підписанням контракту?
 

Обов’язково, але, думаю, будь-яка команда піде назустріч і підтримає мене. Хоча я не виключаю і такий варіант. Тоді доведеться наполягати на тому, що я повинен їхати до збірної.
 
Ти зараз відпочиваєш чи підтримуєш форму?
 

Ні, я тренуюся щодня – по два тренування, п’ять днів на тиждень.
 
Тренуєшся індивідуально чи хтось тобі допомагає? 
 

Мені допомагає молодь Миколаєва – дублююча команда.
 

Чи змінилося ставлення колишніх партнерів до тебе – хлопця, котрий на початку сезону навіть кілька раз грав за дубль, аж раптом став гравцем НБА?
 

Ні-ні, я ще не став гравцем НБА…
 
…Тоді переформулюю – був обраний на драфті…
 

Тренери розповіли мені, що багато хто з молодих хлопців почав більш ретельно тренуватися. Вони дивляться на мене і думають: «Такий же пацан, як і я, котрий разом зі мною грав і тренувався, потрапив на драфт. А чим я гірший за нього?». Якщо все справді так, то це не може не радувати.
 

Є хоча б мінімальний шанс, що ти залишишся на сезон у Миколаєві?
 

Мені важко відповісти на це запитання…
 

Якщо вже вирішено, що ти покидаєш Миколаїв, що скажеш вболівальникам, котрі підтримували тебе й команду весь цей час?
 

Велике спасибі за те, що приходили на наші ігри, підтримували нас під час невдач, раділи перемогам. Я щасливий, що виступав за цю команду, яка дала мені все. Я вдячний вболівальникам, команді, тренерам і сподіваюся колись, у майбутньому, сюди повернутися. Маю надію, що кошти, які будуть виручені за мене, принесуть команді користь.
 
Радий був поспілкуватися. Успіхів тобі, Сергію!
 
Олексій Наумов

http://sl.ukrbasket.net/news/3282.htm